Якою стане площа перед ОДА. Частина 3: меморіал

Стаття написана у співавторстві з колегами із студії ландшафтної архітектури KOTSIUBA
та художниками Святославом Келимом-Золотайко, Нато Мікеладзе

 

Якою стане площа перед ОДА.  Частина 1: передпроектний етап. 

Якою стане площа перед ОДА. Частина 2: проект.

Меморіал

Найважливіша частина проекту та, можливо, найскладніша – це усвідомлюєш, коли вже тісно починаєш працювати над задачею.

Зараз, в епоху постмодернізму (якщо згодом даний період не визнають яким-небудь постпостмодернізмом) пам’ятник – саме як монумент, як скульптурний об’єкт – по суті залишається дуже модерновим об’єктом. У першу чергу через те, що час став минати швидше, інтенсивніше, а пам’ятник будується щонайменше на десятиліття, що інтерпретації подій набувають більшого значення, ніж самі події, що формати вираження стали складнішими, хоча іноді здаються абсурдно простими. Додає складності й інший локальний фактор, з яким зіткнулися практично одразу в процесі роботи. Країна об’єднує людей дуже різних поколінь, звичайно, не стільки за віком, скільки за світоглядом – їхні погляди, зокрема на традиції пам’ятників, дуже різні. Відповідно необхідно знайти таку форму, яка б дозволила пам’ятнику народитись та існувати, тобто бути прийнятим, але водночас стати актуальним сьогодні та бути таким якомога довше.

Також неймовірно важко – не лише практично, а й емоційно – інтерпретувати події найновітнішої історії – тієї, що відбувалася у тебе на очах, за твоєю участю, яку, можливо, ти сам ще не встиг достатньо відрефлексувати. До речі, у всієї комадни власний погляд на те, через який час можливо та допустимо меморіалізувати ті чи інші події у таких сталих формах як пам’ятник, проте умови продиктовані й ми бачили можливість вплинути на процес шляхом вибору формату.

Нарешті, ми не хотіли створювати імітацію цвинтаря в центрі міста з відповідною атмосферою, який передаватиме трагізм тих подій, відлякуючи людей і перетворюючи площу на мертвий пустир. Меморіал має бути серед людей.

Так з’явилась ідея хронологічної розповіді про деякі ключові події революції – чому б не використати сильну сторону того факту, що меморіалізація відбувається практично по гарячих слідах. Проте ми не намагались повноцінно розповісти про революцію. Мова скульптури на відміну від більш буквальних форматів, таких як науковий текст, залишає простір для вільної інтерпретації. У глядача має залишатись враження, що він дізнається про події, але за кожним наративом приховані універсальні цінності, ідеї та ідеали революції: свобода, право на самовираження, принципи самоорганізації та значення громадянського суспільства,  засудження тоталітарних дій, фізичного насильства над мирним населенням. Таким чином ми прагнули відійти від дискурсу про значення революції до того, який позитивний вплив несли її ідеї, за що боролися люди.

 

Загальний опис меморіалу

В основі проекту закладений меморіальний комплекс, представлений  доріжкою, що простягається майже по всій території, стелою зі ввідною інформацією про меморіал, вісьмома підвищеннями-барельєфами, що виникають в рельєфі, невеликим заглибленням, а також шаром із дзеркальною поверхнею.

Доріжка із мощенням символізує метафоричну лінію часу, на якій у хронологічному порядку відображені важливі та найтрагічніші події революції. Стела із ввідною інформацією маркує початок, коротко пояснює призначення комплексу і запрошує «пройти» шлях революції. Проте відвідувач не обмежений конкретним маршрутом і може вільно пересуватись територією – послідовний шлях має бути зрозумілим для нього, але не обов’язковим.

Події революції передані точками, що формуються штучними пологими підвищеннями по обидва боки доріжки та бетонними підпірними стінками різної висоти, на яких зображені барельєфи із окремими скульптурними рішеннями для кожної дати, виконаними в єдиній пластичній мові (єдиному стилі), а також коротка описова частина для кожної дати.

Всього 8 таких дат. Як уже раніше зазначалося, у місці, де доріжка перетинається із центральною площею, мощення виконане за допомогою світлих і темних тонів плитки, викладених в псевдохаотичному порядку, створюється ефект присутності на площі навіть тоді, коли вона пустує. А там, де розміщенні точки, присвячені найбурхливішим подіям революції, штучний підйом є найвищим та найпротяжнішим. Остання, найтрагічніша дата революції, 18-20 лютого – Розстріл Небесної сотні, замість барельєфу передана за допомогою заглиблення на шляху: так, задля підсилення емоційного сприйняття глядач на короткий момент ізолюється в обмежений простір, з якого із зовнішнього оточення простежується лише небо. Внутрішня частина заглиблення виконана в тому ж стилі, що й інші точки, і перекликається з ними. Закінчується шлях хромованою кулею ідеальної форми із віддзеркалюючою поверхнею, яка також символізує дату – сьогодення. У цій кулі глядач може побачити відображення оточення і самого себе в нього.

 

Результати пошуку для художньої складової меморіалу

Основною задачею створення художньої частини для хронологічних точок меморіалу є вираження принципів подій Революції гідності. Зображення відображає цінності, які слугували рушієм для дій. Візуальна складова не має йти в дисонанс із загальною пластикою і художньою формою «струмка». Після пошуків, ескізування і обговорення було вирішено відійти від фотографічних зображень.

За основу і головний художній мотив було обрано об`єкт, який за своєю формою нагадує і силует людської фігури, і краплю, і зернину. Основною підставою для такого вирішення стала потреба поєднання конкретного та метафоричного змісту.

Крапля. Одним із найяскравіших гасел Революції гідності є фраза «Я крапля в океані». Вона відображає масштабність протестних подій і важливість окремої особистості у творенні значно більшого.

Зернина. Революція гідності один з найвизначніших моментів нашої історії після Голоду 1932-33 років. Український народ виборов шанс віднайти свою глибинну ідентичність, цілеспрямовано нищену радянською владою. Великий Голод, який на довгі роки зламав в українців запал до супротиву злочинним діям влади втратив свою генетичну домінанту. Водночас кожен учасник Майдану став «зерниною» нового ціннісного суспільства, яке має дати свій врожай.

Силует людини. Якщо поглянути на силует людини яка стоїть з далеку то він буде нагадувати витягнутий по вертикалі еліпс. Ця форма стилізовано відображає учасників Революції гідності.

Протистояння форм. Пластичні групи утворені концентрацією капель, окрім асоціації із протестними групами, уособлюють світоглядну парадигму лібералізму. В свою чергу горизонтальні прямокутники виступають на противагу попередній структурі. Ці об’єкти виражають імператив думки і відсутність важливості окремої особистості у творенні загального блага. Ця форма є «сухою», статичною і одноманітною, вона – метафора авторитарного злочинному погляді на творення держави.

 

Опис точок меморіалу

Вхідна точка. Включатиме загальний опис подій, яким присвячено меморіал. Текст буде продубльовано англійською і шрифтом Брайля.

 

30 листопада – Силовий розгін протестувальників. Протистояння двох концепцій і позицій. Де група крапель оточена під тиском прямокутників, які стискають форму. Варто зауважити, що на точках, які відображають події масових протистоянь об’єкти накладаються один на одного на відміну від дат із подіями без конфліктів. Цим візуальним принципом ми акцентуємо на гостроті, динаміці та емоційності, коли події розвивались в ритмі постійних змін.

1 грудня – Самоорганізація протесту. Основний принцип, який зображує ця точка є добровільність та масовість події. Вияв суспільного протесту, коли окремі часточки добровільно об’єднуються у нову і самоорганізовану структуру.

8 грудня – Марш мільйонів. Вся площина стіни заповнена краплями. Наголос ставиться на «безмірності» і кількості учасників. Хрещатик, Майдан незалежності і низка прилеглих вулиць і дворів були вщент заповнені людьми. Саме цей структурний принцип і показує ця точка.

10-11 грудня – Штурм майдану. Органічна структура учасників Революції Гідності прогинається під тиском атаки імперативної структури прихильників тодішньої влади. Проте на відміну від побиття студентів, супротив є організованим і розумним, прихильники Революції не в оточенні.

16 січня – Прийняття «Диктаторських законів». Сам текст законів, які обмежували суспільне протестне волевиявлення став своєрідним вакуумом, пустотою на місці, де раніше могла бути дія і свобода. Саме цей принцип і виражає ця точка, коли людський патерн із крапель перекриває порожній рядок тексту закону.

19 січня – Вогнехреща. Події, які розпочались на Грушевського у результаті прийняття «диктаторських законів», стали буквально однією із найгарячіших точок Революції. Художня складова меморіалу у цій точні зображує язики полум’я, які утворені із крапель. Суть полягає у тому, що саме люди стали цим вогнем, оскільки невпинні потоки протестувальників підтримували його енергію. Ключове полум’я було не на бруківці вул. Грушевського, а у серцях його творців.

22 січня – Перші смерті на Майдані. На цій точці вперше з’являється образ краплі із незаповненою серединою – краплею кардинально іншої природи. Три краплі підносяться над буттям і горизонтом протестуючих – це душі перших загиблих прихильників Революції. Вони розміщені суворо вертикально, що акцентує на їх рухові у напрямку неба.

18-20 лютого – Небесна сотня. Художня складова найтрагічнішого дня Революції була найскладнішою задачею для виконання. Тут застосовується принцип, використаний у попередній точці, проте у значно більшому масштабі. Невпинний потік крапель-душ, наскрізні отвори у верхній частині стін немов від куль і «шторм» людського океану прихильників Революції Гідності зображують події цього дня.

Сьогодення. Згідно з задумом, шлях Революції закінчується теперішнім днем: результатом всіх подій, що відбувалися, є сьогодення. Шар із дзеркальною поверхнею дозволяє глядачу подивитись на результат: оточуючий світ і себе в ньому. Такий принцип має символізувати те, що процес змін постійний, і якщо під час Революції він набуває бурхливого і радикального характеру, то в інший час все одно не припиняється, а всі ми є учасниками цього процесу.

 

Замість висновку

При розробці проекту ми намагались керуватись принципами, які для нас означають якість міського середовища. Це сталий розвиток, різноманітність і багатофункціональність, обґрунтованість (наявність достатньої кількості даних), екологічність, доступність та інклюзивність, пріоритет сталих видів транспорту (пішохідний та велосипедний рух), розумна ощадливість, повага до історії місця та збереження вдалих рішень, інноваційність.

Головною ідеєю проекту є гідне вшануванні подій Революції Гідності та пам'яті Небесної Сотні через втілення у життя озвучених на Майдані цінностей та ідеалів: гідності, рівності, свободи, якісних змін. Ми вбачаємо ці зміни у якісно нових підходах до реалізації архітектурних (і не лише) проектів. Це, зокрема, запровадження конкурсних практик, відкритість процесів ухвалення рішень, залучення громади до процесу формування конкурсного завдання, запровадження практики ухвалення рішень на основі даних (evidence based decision making), інформування щодо перебігу проектів, підзвітність. Усі проектні рішення розроблялися з думкою про майбутніх користувачів цієї території на основі аналізу, спостережень і досліджень.

У нашому проекті ми прагнемо поєднати комфортний громадський простір, що здатен приваблювати людей і служити місцем для масових зібрань, із меморіалом, який делікатно нагадує про важливі в історії нашої країни події.

 

Коментарі