Реконструкція площі безЛеніна. Частина третя: альтернатива

Команда CityLab
В другій частині ми розповіли про негаразди, а в третій опишемо альтернативний план проведення архітектурного конкурсу, який до цього уже пропонували начальнику управління містобудування і архітектури й іншим представникам місцевої влади.


Наш алгоритм

Майбутнє території під реконструкцію (тим паче із символічним змістом) головним чином визначається саме на етапі формування умов і конкурсного завдання, а не під час розробки конкурсних проектів. Саме тому критично важливо приділити значну увагу і необхідні ресурси для підготовки до конкурсу, дотриматися основних етапів.

 

0. Скасування існуючого конкурсу.

Звичайно, за умови того, що прямо зараз триває теперішній конкурс, нульовим етапом має стати його скасування.

 

1. Збір існуючих даних.

Історична довідка


Крок перший закономірний і очевидний, тому без зайвих пояснень перерахуємо, яка інформація має бути зібрана: історична довідка, інвентаризація зелених насаджень (дендрологічна довідка), фотофіксація місцевості, топографо-геодезична зйомка, інформація в контексті нормативно-планувальних документів (генерального плану, історико-архітектурного опорного плану) із відповідними пояснювальними записками, виготовлення робочих 3D-моделей.

 

2. Дослідження території.

Сквер пам'яті героїв України в структурі історико-заповідної частини міста

Або так званий урбаністичний аналіз. Сюди може входити: визначення функцій, які виконує і може виконувати територія, її транзитних транспортних і пішохідних властивостей, облік існуючих об'єктів в межах території і тих, на які може проявлятися взаємовплив, інша релевантна інформація, яку неможливо добути із існуючих документальних джерел. Дослідження мають проводити фахівці (в нашому випадку щонайменше потрібен куратор, який би міг координувати роботи неспеціалістів). Зазвичай весь процес займає від тижня до чотирьох, враховуючи період для збору статистичної інформації і час на підготовку звіту.

 

3. Оголошення про наміри щодо конкурсу.  Проведення заходу-презентації.


Фото з нашої презентації Концептуального проекту ревіталізації будинку Кадетського корпусу

Прес-конференція із представниками ЗМІ та громадськістю. Презентація результатів урбан-аналізу та оголошення наступних етапів розробки конкурсного завдання за участю громади. Для інформування недостатньо коротенького посту на сайті міськради і викладення архіву документів із рішенням у відповідному розділ серед десятків інших. Люди мають знати, що відбувається в місті і яким чином вони можуть впливати на це.

 

4. Робота із жителями, користувачами площі, іншими стейкхолдерами (зацікавленими сторонами).

Майстерня міста (Львів, 2015). Фото: maisterniamista.org.ua

Для кого проводиться реорганізація місцевості? Хто є її користувачами в майбутньому? Здається, є очевидним, що потрібно дізнатися думку цих людей: їхні побажання щодо змісту і форм місцини, що саме вони б хотіли бачити на цій площі, за яких умов їм буде комфортно тут знаходитись. При чому потрібно обов'язково пропонувати різні альтернативи і потенційні варіанти, пояснюючи можливості і обмеження місцевості, обов'язкові вимоги до неї. Наразі це дуже важливо через відсутність якісних публічних просторів і багаторічний застій у підходах до міського планування.

Способи збору зворотної інформації є різними. У даному випадку вважаємо доречним провести соціологічне опитування цільової аудиторії. Воно могло б передбачати виставлення вуличної палатки в популярних місцях загального користування, у тому числі на самій площі, на одно- двотижневий період, де люди б могли пройти анкетування, залишити фідбек, ознайомитись з уже проведеною роботою.

 

5. Розробка конкурсного завдання. Формування журі.

За результатами проведеної роботи у пунктах 1,2 і 4 уже можливо сформувати якісний, повноцінний документ, який поставить перед учасниками конкурсу завдання на проектну пропозицію. Він буде включати обов'язкові нормативні вимоги, детальну інформацію про площу і узагальнені, допустимі побажання всіх стейкхолдерів.

Ось приклад конкурсного завдання на громадський простір Контрактової площі в Києві. Звісно, трохи не той масштаб об'єкту, але, якщо порівнювати, це відобразиться лише на об'ємі роботи, що має бути зроблена.

 



Окремої уваги потребує процес формування журі. У його склад обов'язково мають увійти висококваліфіковані особи із відповідним досвідом, у тому числі з інших регіонів. Цей факт не суперечить тому, що більшість членів все одно будуть місцевими.

 

6. Оголошення про конкурс. Період прийому робіт.

Якщо оголошення про наміри щодо конкурсу стосувалося скоріше жителів міста, то оголошення про сам конкурс направлено першочергово на тих, хто забажає прийняти в ньому участь. Повідомлення має бути як масовим - через ЗМІ, так і шляхом персональних запрошень професійних колективів.

Після цього триватиме кількамісячний період прийому робіт.

 

7. Попередній розгляд поданих робіт.

Настав час для роботи журі. Серед усіх поданих робіт вони мають обрати декілька фіналістів.

 

8. Публічна виставка фіналістів.

Виставка проектів, поданих на конкурс «Територія Гідності» (Київ,  2015). Фото: hmarochos.kiev.ua

Етап передбачає виставлення робіт фіналістів у популярному публічному місці (у тому числі на самій площі), а також публікацію матеріалів у ЗМІ й інших електронних засобах інформації. Виставка є своєрідною страховкою від того, що переможе проект,  який викличе однозначне масове обурення серед жителів, а також підказкою для журі у визначенні переможців. Окрім цього, така виставка носить просвітницький характер: якщо на етапі опитування не було можливості пропонувати готові проекти, то тепер люди зможуть ознайомитися з прикладними проектними пропозиціями. І навіть за умови, якщо уподобаний проект не переможе, людина запам'ятає ідею або приклад для наступного подібного конкурсу щодо реорганізації іншої частини міста.

 

9. Обрання переможців.


Розгляд журі проектів, поданих на конкурс «Територія Гідності» (Київ,  2015)

Після закінчення виставки журі має сказати остаточне слово у визначенні переможців й інших призових місць.

Може виникнути доречне запитання: чому б не залишити останнє слово за масової аудиторією, тим паче, якщо так печемося за їхню думку. За таких умов можна було б організовувати голосування.

Останнє слово має залишитись за професіоналами, тому що: зі свого досвіду вони мають глибше уявлення про те, як в майбутньому буде функціонувати місцина, передбачити моменти і підводні камені, чого масова аудиторія зробити не зможе (і чому журі обов'язково має включати прикладних спеціалістів); конкурс проводиться на кращу проектну пропозицію, яка в тій чи іншій мірі може відрізнятися від фінального робочого проекту. До того ж, як уже неодноразово було згадано, люди поки що не звикли до таких підходів, в майбутньому можливо зробити вплив громадськості більш ґрунтовним.

 

10. Розробка робочої документації.

Фото альбомів робочих проектів студії ландшафтної архітектури Максима Коцюби

Проектна пропозиція - це не робочий проект. Вона потребує певного доопрацювання за участі самого розробника. Робляться розрахунки, складається кошторис, визначається етапність робіт, розробляються робочі креслення і таке інше. Готовий проект кардинально не може відрізнятися від проектної пропозиції. Це усталена практика і обов'язковий етап в архітектурних конкурсах.

 

11. Реалізація проекту.

Підрядники, кошториси, тендери, бетон, бульдозери, виконроби …тррррщ, ууууужх, вух-вух-вух…

Готово!

 

Що головне

Проблема, яку ми підіймаємо не стосується конкретної площі, або того, що на ній має бути, як правильно вона повинна називатись.

Проблема у тих підходах, які застосовуються в контексті площі, а звідси і в якості тих змін, що на нас чекають. Усі говорять про символічне значення площі. У чому ж полягає символізм, коли зміна парадигми відбувається старими, недбалими методами, що унеможливлюють якісні перетворення: закритість, авторитарність, патерналістичне ставлення до громади і самих себе. Загубився простий двосторонній причинно-наслідковий зв'язок: як ми формуємо оточуючий простір, так він потім буде впливати на нас.

Зважаючи на реалії, є ймовірність, що із площею, або ж сквером, може все статися так, як було передбачено початковим планом, але важливо навіть те, що люди почнуть звертати увагу на такі речі, замислюватися над тим, в якому середовищі вони живуть.

На перший погляд може здатися, що наші пропозиції лише все ускладнюють. Потрібно буде витратити більше часу та грошей. При тому, результат треба якнайскоріше, а гроші бюджетні і з неба вони не беруться. Дійсно, потреба в ресурсах виросте, як кожного разу виростає типова сучасна українська проблема в такого роду задачах: умовних 5 мільйонів гривень на роботи по реконструкції знайдуться, а умовних 100 тисяч на організаційні потреби немає.

Наші пропозиції не є остаточними, безапеляційними. Ми усвідомлюємо, що запропонований нами підхід може не призвести до бажаного результату з першої спроби. Питання відноситься до стратегічних, а мова про інституціональні зміни: про нашу готовність розвиватись, навчатись, а не топтатись на одному місці.

Не все й одразу.

Коментарі