Реставрація чи реновація? Принципове питання на шляху до відновлення Кадетського корпусу

Команда CityLab

 

Частина 1. Розбираємося в термінах

На брифінгу, що пройшов 9 квітня у приміщенні Полтавської ОДА, так званий куратор проекту Сергій Опанасенко заявив, що «Костянтин Жеваго уже готовий фінансувати роботи пов’язані із реставрацією Кадетського корпусу». Ми спробували дізнатись у представників так званої проектної групи, що саме вони вкладають у поняття «реставрація», чи вбачають вони принципову різницю між термінами, які використовуються в рамках відновлення історичних будівель. У відповідь отримали загальне, широке тлумачення термінів, але поза контекстом будівлі Кадетського корпусу, а головне, зауваження того, що наразі це питання не важливе.

 

Різниця у поняттях – диявол в деталях

В роботі над концепцією відновлення будівлі колишнього Кадетського корпусу нами навмисно був обраний термін «реновація», не зважаючи на те, що в українських нормативно-правових документах він жодним чином не прописаний. В архітектурі цей термін уже давно закріпився і використовується по всьому світу, коли мова заходить про відновлення історичних об’єктів.

Реновація (від лат. renovatio відновлення) – комплекс взаємопов'язаних будівельних робіт, які включають в себе повну реконструкцію будівлі та її адаптацію до нових експлуатаційних умов

Інакше кажучи, реновація (оновлення, модернізація) має ширше тлумачення, ніж ремонтно-реставраційні роботи, передбачає введення експлуатаційних якостей об’єкту, що відповідають сучасному громадському запиту.

Ситуація з українськими нормативними та законодавчими документами у сфері відновлення історичних будівель м'яко кажучи небездоганна. Єдиним документом, що регулює діяльність у цій сфері є ДБН В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини». У ньому превалює саме поняття «реставрація».

Реставрація – сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їх автентичності1

Окрім поняття «реставрація» у документі зустрічаються й інші терміни, пов’язані із роботами по відновленню об’єктів, такі як «реабілітація», «консервація», «відновлення», але всі вони використовуються лише як допоміжні, в рамках проведення ремонтно-реставраційних робіт.

 

Чому важливо розрізняти ці терміни?

Реставрація передбачає відновлення пам’ятки в її аутентичному вигляді без будь-яких змін. Але що в даному випадку означає «в аутентичному вигляді»? Адже мова йде про будівлю, якій 175 років. За цей час змінювався не тільки її зовнішній вигляд: колір стін (з червоного на білий), конфігурація куполу, внутрішній простір: трансформація домової церкви на клуб, ряд інших менш значних перепланувань; а і смислове навантаження відповідно до історичного періоду: кадетський корпус, піхотна школа, зенітно-ракетне училище. Тож, який вигляд для цієї будівлі є первинним, більш значущим? До якого вигляду будівлю необхідно «реставрувати»?

Інший момент пов’язаний із тим, що у Державних будівельних нормах занадто суворо прописаний процес реставрації, що накладає ряд обмежень у проект по відновленню будівлі. Якщо ми підемо шляхом реставрації, то на фініші отримаємо відреставровану будівлю, в якій може розміщуватися реальний Кадетський корпусцарських часів, зенітно-ракетне артилерійське училище, або ж меморіальний музей вищевказаних установ. І навіть у випадку створення музею, одразу напрошується щонайменше два зауваження: по-перше, музей – це найпершим чином не сама будівля, а те, чим вона наповнена; по-друге, такий музей може існувати в стінах будівлі, але при цьому займати не всю або більшу частину площі (а це аж 13 000 кв. м), а лише невелику частину.

 

Dura lex, sed lex

Окрім суворих вказівок того, що потрібно зробити, а чого робити не можна, у процесі реставрації пам’яток культурної спадщини, у відповідних Державних будівельних нормах України, згаданих вище у тексті, рекомендують спиратися на ряд міжнародних хартій і конвенцій.

Основні засади цих документів заперечують відтворення втрачених елементів пам’ятки, підкреслюючи, що елементи, яким належить замінити відсутні частини, мають гармонійно вписуватись у загальну форму пам'ятки, але водночас і відрізнятися від автентичних фрагментів, щоб запобігти фальсифікації пам'ятки як документа історії та твору мистецтва2, оскільки копіювання культурної спадщини в принципі є підміною свідчення минулого, кожен архітектурний витвір має відображувати той час, коли він створений3.

 

Частина 2. Концептуальний проект реновації будівлі

Ми приділили значну увагу термінам, але не хочемо зациклюватися на них. У такий спосіб ми прагнемо донести до городян, чиновників, а інколи, і так званих експертів, що принципово важливим та незворотнім є питання постановки задачі ще на початковому етапі.

Тепер ми хочемо продемонструвати на прикладі концептуального проекту, якою може бути реновація колишнього Кадетського корпусу, та розповісти про деякі аспекти будівлі на прикладі самого проекту.

 

Про об’єм приміщень

Головною особливістю будівлі, на яку варто звернути увагу є саме об’єм приміщень, а не площа. Висота стель в архітектурній пам'ятці коливається від 5,5 до 6,5 метрів, тоді як у сучасних адміністративних або комерційних будівлях цей показник в середньому складає 3,5 метри. Стає зрозуміло, що використовувати ці приміщення для функцій, які передбачають подрібнену планувальну структуру, є нераціональним. Простіше кажучи, висота таких приміщень може бути більшою, ніж найдовша стіна кімнати. Чи може за таких умов там розміститись, наприклад, готель? Навряд.

Тому при виборі функціонального наповнення будівлі варто враховувати ці особливості і віддавати перевагу тим процесам, які здатні якомога раціональніше заповнити цей простір. Існує ряд планувальних рішень, які дозволяють більш ефективно використовувати простір всередині будівлі, не змінюючи при цьому загальну внутрішню структуру.

Про безпеку та доступність

В процесі реорганізації будівлі обов’язково мають бути вирішений ряд об’ємно-планувальних проблем. Серед них окремо стоять питання евакуації і норм пожежної безпеки, а також забезпечення повної доступності усіх приміщень будівлі для людей з обмеженими можливостями.

Потрібно передбачити достатню кількість евакуаційних виходів і сходових клітин, а також ліфти, які зможуть забезпечити вільний доступ усіх груп населення до кожного із поверхів будівлі. Очевидно, що в рамках реставрації ці умови неможливо виконати в повному обсязі.

 

Про центр будівлі та купол

Серцем будівлі, її ядром є блок колишньої актової зали та куполу. У різні часи тут були домова церква, клуб піхотних курсів, а також інші менш значні за своїм призначенням і об’ємом приміщення. Оригінальний купол із хрестом був знищений під час війни, а після відновлення будівлі у 1957 році над нею височів уже новий, дещо зменшений купол.

Нам у спадок не дісталося ані зали, ані куполу, а лише великий цегляний колодязь.

Безумовно, це втрата, яку зазнала будівля внаслідок багаторічної руйнації. Та якщо мова буде йти не лише про ремонтно-реставраційні роботи, то це сміливо можна назвати перевагою, що надає певну свободу у роботі з об’ємом – з’являється можливість накласти відбиток сьогодення так само, як залишили свій слід на стінах будівлі інші епохи.

Залежно від майбутнього спрямування і нових функцій будівлі допустимі абсолютно різні рішення. Одним із прикладів такого рішення могло б стати розміщення мультифункціональної кіноконцертної зали в центрі будівлі. Об'єм дозволяє це зробити лише за умови реорганізації внутрішнього простору. По-перше, у такому випадку доведеться знизити рівень стель на першому поверсі під залою, для того, щоб "умістити" її під іншими поверхами, а по-друге, передбачити евакуаційні виходи та сходові клітини, про які уже було згадано вище.

Другою важливою частиною цього блоку і всієї будівлі є купол. У процесі реставрації обов’язково постане питання: який же саме купол треба відновлювати, довоєнний чи післявоєнний? Але жоден з варіантів не буде задовільним, а лише відновить пустуючу напівсферу над будівлею, яка вводитиме в оману своєю псевдоавтентичністю.

Зовсім не обов’язково залишати купол мертвим об’ємом, адже він є однією із найцінніших складових будівлі. Так само не варто закривати його від вільного доступу для жителів міста та туристів.

Однією із проектних пропозицій може стати створення нового скляного купола, який серед іншого буде виступати в якості оглядового майданчика, а заразом стане гармонійним та стриманим відбитком сучасності, що не порушить загальної естетичної архітектурної цілісності.

На візуалізаціях можна побачити умовно протилежні варіанти використання скляного купола: в якості частково комерціалізованої складової або ж соціальної – відкритого громадського простору.

Про екстер’єр та інтер’єр

На наш погляд, з точки зору архітектури важливо зберегти загальну морфологію будівлі і залишити головні фасади в тому вигляді, що не порушить цілісність ансамблю Круглої площі. Підхід до оформлення інтер’єрів має бути більш гнучким і менш консервативним за умови, що будівля наповниться сучасними функціями і процесами. Необхідно виявити внутрішню енергію історичної будівлі, розкрити її анатомію, оголити структуру. Цього можна досягти завдяки еволюції просторів, пристосуванню до сучасних потреб, поєднанню автентичної плоті будівлі з новими матеріалами і наповненням.

Підводячи до висновку

Якщо ми прагнемо вдихнути нове життя у будівлю, реанімувати її, то проведення однієї лише реставрації буде недостатньо. Щоб задати нову точку відліку, недостатньо зробити "як було". Будівля будувалась як воєнна споруда, пристосована до свого часу, і свою історію вона завершила, нам залишилася лише оболонка. Вона несе значну архітектурну й історичну цінності, з якими не можна не рахуватись. Будь-якому наповненню і функціям, які будуть покладені на будівлю в майбутньому, доведеться вливатися в існуючу оболонку і в той же час адаптуватися під соціальний запит.

Озвучений на сьогодні вектор може призвести у майбутньому до небажаних результатів аж до повторного занедбання будівлі. Проведення виключно ремонтно-реставраційних робіт не є оптимальним шляхом у відновленні будівлі Кадетського корпусу і може накласти ряд обмежень у її подальше використання.

Зберегти – не значить відновити.

 


1. ДБН В.3.2-1-2004 Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини/ Держбуд України.– К., 2005

2. Міжнародна хартія з охорони і реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія) / II Конгрес архітекторів і технічних спеціалістів в царині нерухомих історичних пам’яток. – Венеція, 1964 р.

3. Ризька хартія з автентичності та реконструкції історичних об'єктів у контексті збереження культурної спадщини/ Регіональна конференція «Культурна спадщина: автентичність і історична реконструкція». – Рига, 2000 р.

Коментарі