Хроніки будівлі Кадетського корпусу: після судових справ - знову те ж саме?

Команда CityLab

Учора ми відвідали брифінг, присвячений майбутньому будівлі Петровського Полтавського кадетського корпусу, враження від якого важко назвати позитивними. Хочемо ними поділитися, але розповідь почнемо здалеку, з грудня минулого року, щоб максимально ввести у курс подій всіх тих, кому небайдужа доля будівлі.

3 грудня 2014 року ми завітали до Полтавської ОДА. З приводу завершення судових справ про незаконність приватизації будівлі Кадетського корпусу на користь міста була ініційована робоча зустріч з приводу подальшої долі будівлі. Відповідно, на ній йшла мова про те, що далі робити із будівлею. Чомусь розглядалися лише два варіанти без будь-яких нюансів: реставрувати або консервувати. До того ж, перший варіант практично одразу відпав, бо реставрація по самим скромним підрахункам коштуватиме 200 мільйонів гривень, а таких грошей у бюджеті немає і нескоро з’являться. Прозвучав проміжний висновок, що потрібно законсервувати будівлю, щоб вона простояла ще 5-10 років, а там видно буде.

Також було сказано про завершення підготовки нової наукової документації Київським науково-проектним інститутом за кошти міського бюджету. На наше прохання отримати копію документації, нам відповіли, що вона є, але поки що в Києві, вони самі її не мають і ще не бачили.

Підсумовуючи зустріч, представники ОДА зауважили, що будівля знаходиться у власності міста, і жодних повноважень у прийнятті рішень вони не мають, а обговорення на зустрічі носять виключно рекомендаційний характер. Хоча до цього начебто лунали заяви очільника міста, що він не проти передати будівлю на баланс області. Єдиним представником міської влади на зустрічі була начальник управління культури Полтавського міськвиконкому, вона не змогла ні підтвердити, ні спростувати слова мера.

Незважаючи на те, що нам безперешкодно надавали слово, діалог із представниками ОДА відверто не склався. Нас відмовлялися сприймати серйозно, наші заяви за замовчуванням сприймалися як некомпетентні або ж занадто амбітні. Хоча уже тоді з нашого боку лунала пропозиція залучити у процес відновлення інвестора і поверхнево був окреслений принцип такого залучення.  

Репортаж з робочої зустрічі від ОДТРК Лтава в стилі ОДТРК Лтава. В цілому в ньому були сказані правильні речі, але, на жаль, не було показано, які саме пропозиції з чийого боку лунали.

Після зустрічі ми зрозуміли, що потрібно вести діалог із владою публічно, і спільно із комітетом порятунку будівлі Кадетського корпусу вирішили провести публічний захід за власної ініціативи. Пройти він мав 1 лютого у приміщенні обласної бібліотеки, люб’язно наданим керівництвом останньої.

Афіша-анонс заходу

Паралельно із підготовкою до заходу всередині січня через ЗМІ почали з’являтися перші заяви голови Полтавської ОДА про намір знайти інвестора. Інвестор знайшовся дуже швидко. Ним виявився український мільярдер, народний депутат Верховної Ради, колишній одно партієць губернатора Костянтин Жеваго. Знову ж таки, через ЗМІ почали лунати інші заяви губернатора про його уже начебто неформально затверджену участь.

1 лютого на презентації ми представили власний погляд на відновлення будівлі. На захід було запрошено всіх бажаючих, а також персонально найвище керівництво міста і області, очільників відповідних департаментів. Із них люб’язно погодився завітати на презентацію губернатор Валерій Головко. На ній він публічно висловив нам свою підтримку, пообіцяв співпрацювати у майбутньому, а також знову обмовився про наміри інвестора вкласти гроші у будівлю.

Репортаж з презентації, підготовлений Полтавським Громадським телебаченням

 

Уривки з презентації від 1 лютого

Важливо зауважити, що на тому заході за нашим запрошенням виступила експерт із Києва, завідуюча відділом архітектури і дизайну Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України та за сумісництвом один із організаторів міжнародного конкурсу «Територія Гідності» для меморіалізації подій Революції Гідності. Маємо визнати, що після консультацій із нею й подальшого доопрацювання ми переглянули власний підхід до реновації будівлі. Процес формування нової концепції на фінальній стадії, але триває і досі.

 

Ілюстрація з презентації київського експерта Наталії Кондель-Пермінової від 1 лютого. Схема того, як проходять схожі процеси у сучасній Україні – практики, від якої потрібно позбавлятись. Неймовірно точно зображенні реалії останніх подій навколо будівлі.

Після першого лютого події стали розвиватися дивним чином. Через ЗМІ губернатор повідомляв про зустрічі із інвестором і намір зробити процес максимально публічним і прозорим. Також виключно через ЗМІ губернатор неодноразово згадував нас і про своє бажання співпрацювати. Ми сприймали такі новини нормально і з надією. Хоча із кожною наступною заявою, де стверджувалося про уже узгоджену участь інвестора, наша насторога все більше зростала через непрозорість всього процесу.

Своєрідний апофеоз настав цього тижня. У новинах прозвучало, що 9 квітня до Полтави завітають представники незрозуміло ким і коли призначеної проектної групи, а також про їхній намір із нами зустрітися, про який ми самі почули із ЗМІ. Зі слів самого губернатора тоді ж, 9 квітня, має відбутися презентація плану реконструкції, визначення цілі використання приміщення і дати початку відновлювальних робіт.

До останнього моменту нам було невідомо, де і коли саме буде проходити зустріч. Врешті дізналися із ЗМІ менше, ніж за добу про запланований брифінг. Прийшли самі разом із головою Комітету порятунку будівлі і організаторами Кадетаріуму. Нас ніхто так і не запросив, та, судячи з поглядів, деякі обличчя дуже здивувалися нашій присутності.

Тепер безпосередньо про сам брифінг. Після нього залишилося більше запитань, ніж відповідей.

Будівля Кадетського корпусу знаходиться у власності міста, а не області. Чому наразі цим питанням опікується керівництво області, не зрозуміло. Відповіді на питання, яким чином вони збираються домовлятись із теперішньою владою міста, ми також не почули.

Було оголошено про участь інвестора у стверджувальній формі. Але інвестор це не меценат, його участь не безумовна. Жодних умов озвучено не було, незважаючи на неодноразові прохання присутніх.

При цьому участь інвестора була подана як факт, уже прийняте рішення. Ким воно було прийнято, на яких підставах та за яких обставин?

Хто призначив склад проектної групи, на якій підставі?

Протягом зустрічі представники проектної групи оперували то поняттям «реставрація», то поняттям «реконструкція». Навіть після прохання уточнити вони не змогли дати чітку відповідь, зауваживши, що це наразі не є важливим. Але це має принципове значення у вирішенні подальшої долі будівлі, зокрема щодо її майбутнього призначення і фінансової участі інвестора.

Запевнили, що все буде пізніше. У тому числі і озвучення умов, при цьому, представники інвестора прагнуть не зволікати, і почати роботи (які роботи?) якомога швидше. Тобто, виходить так, що інвестор уже готовий вкладати власні гроші, навіть не домовляючись про умови власної участі.

Взагалі, відповідь майже на кожне запитання починалася із слів «все буде».

Пообіцяли тісну співпрацю, залучення широкої громади для обговорень майбутнього призначення будівлі, максимальну прозорість і відкритість. Але те ж саме нам обіцяв губернатор два місяці тому. Поки що його слова розходяться із реальністю, заяви здаються, м’яко кажучи, дивними, а невизначеність представників оголошеної ним же проектної групи взагалі прямо спростовує деякі його слова.

Це абсолютно не прозоро.

Спробуємо проявити ініціативу та налагодити контакт протягом найближчого часу. Подивимось, що з цього вийде, та обов’язково про це повідомимо.

«Все буде», шановні.

Коментарі